A A A K K K
для людей із порушенням зору
Золочівська громада
Харківська область, Богодухівський район

Олексієнко Олексій Якович.

Дата: 08.05.2020 13:14
Кількість переглядів: 337

        

Ось такими були похоронки. Чорні звістки з війни, яких не чекали…

23 червня 1942 року принесла вона тугу на все життя в хату моєї бабусі Олексієнко Поліни Степанівни. В село Довжик, Золочівського району. І залишилася вдова з малими дітьми. Кругом війна і горе. А через місяць на світ народилася моя мама… Лідія. Дитя війни. Дочка Олексієнка Олексія Яковича, родом із села Довжик. Йому, на жаль, не судилося знати про її народження…

         Пізніше з державних архівних документів Другої світової війни я дізналася, що мій дід, авжеж дід, по родству та по крові, Олексієнко Олексій Якович, 1910 року народження, уродженець села Довжик, Золочівського району Харківської області, старший сержант, командир відділення госпобслуговування, позапартійний, був убитий під час авіанальоту ворожої авіації. Похоронений в станиці Філоново, Сталінградської області…

         В дитинстві мені здавалося, що день до вечора, мов їде на підводі. А зараз – одна мить. Озирнулася, а вже й вечір… Уже й мама відійшла у світ інший. Тепер я, мов зіницю, бережу ці дорогі мені документи з війни. Та пам’ять.  Святу пам’ять.

         Тоді я, мала, ще не розуміла, чому так часто плакала моя мама. 9 Травня, в День Перемоги, коли все навкруг буяло і цвіло! Коли всі люди, щасливі та окрилені, йшли на парад! А ще у нас був старенький радіоприймач з програвачем. І ще більшого жалю додавала пісня з платівки. «Журавли»…

         Цю похоронку та свідоцтво про подружжя моєї бабусі і діда (свідоцтву вже 91 рік) передав мені мій дядько, Олексієнко Олексій, із села Довжик. Щоб пам’ять зберегла і внукам розказала, що була війна…

         Перечитую рядки з похоронки: «в бою за социалистическую родину верной воинской присяги, проявив геройство и мужество, был убит…».

         Була війна. Жорстока. Велика. Вітчизняна. Бо всі люди піднялися на захист Батьківщини. І сьогодні, радіючи Великій Перемозі мого народу над ворогом, я відчуваю її дотик до самісінького мого серця.

         Мої діти колись знайдуть у мене в шухляді оці документи. Вони розкажуть про війну. Більше за слова…

Людмила Слинько,

керуюча справами, секретар виконкому Золочівської селищної ради.

 



« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Авторизація

УВАГА!

Шановні користувачі нашого сайту. В процесі авторизації будуть використані і опубліковані Ваші:

Прізвище, ім'я та по батькові, а також регіон прописки.

Решта персональних даних не будуть зберігатися і не можуть бути використані без Вашого відома.